Гідність,  відданість, націоналізм та патріотизм - це не лише найголовніші якості людини як громадянина своєї держави, а й найважливіші чинники виходу України із системної кризи і покращення життя кожного пересічного українця, бо патріотизм - це насамперед любов до своєї Вітчизни.

Ще зовсім в недалекому минулому нашої незалежної держави «фальшиві патріоти» і так званні «демократи», які взагалі не розуміють що таке держава, довели нас до зубожіння і зневіри в покращення ситуації в країні загалом. Але, як показує час, українці – сильний і терплячий народ, це суспільство, в якому може вільно розвиватися віра в майбутнє, гідність та патріотизм, бо саме ці чинники спроможні змінити життя в країні на краще вже сьогодні. А для створення такого суспільства і такого громадянина потрібно розпочинати з самого себе: навчитися поважати батьків, родину, батьківщину, свою рідну мову, бути патріотом своєї країни і виховувати своїх дітей на принципах націоналізму і патріотизму, адже головний лозунг патріотизму: українське все найкраще, а головний лозунг націоналізму: українці - це нація, яка спроможна на будь-які звершення і має зайняти лідируючі позиції в світі.

Людське суспільство постійно перебуває у стані безперервного руху та розвитку. Постійні соціальні перетворення призводять до якісних змін та динамічного розвитку. Позитивні чи негативні ці зрушення: питання наукового та риторичного змісту. Це стосується досліджень в цілому та особисто кожного. Бо, напевне свою думку щодо «справжньої» демократії можуть висловити «прості» люди: безробітні, які опинилися без заробітку унаслідок тіньової дії роботодавців, або психічно скалічені діти, якими не опікуються рідні батьки, а держава за їх рахунок «економить» кошти.

Проте більшість переконані, що говорячи про політичну та економічну кризу, ми забуваємо найгірше – в Україні нівельовано багато цінностей на яких зазвичай тримається здорове перспективне суспільство. І йдеться не про моральні конфлікти батьків та дітей, першовитоки яких відомі ще зі стародавніх  часів, а саме про глобальну моральну кризу у нашій країні!

Особливо негативно  це впливає на молоде покоління, адже сім’я, школа, громада слабко виконують свої виховні функції. Підсилюється це ще й загальнодоступністю телебачення, Інтернету, дискотек, масових реклам алкоголю та тютюну. Сьогодні молода особа з пляшкою пива, цигаркою та потоком нецензурних виразів - не «герой» виховних фільмів, а реальна картина сучасності. Дуже прикро чути та читати з різних інформаційних джерел про те, що нині Україна посідає перше місце у світі за рівнем вживання алкоголю молоддю, провідне місце за вживанням наркотиків, за дитячою проституцією, бездоглядністю.

Українська історія багата прикладами патріотичних звершень в ім’я Батьківщини. Саме ці історичні постаті можуть слугувати прикладом дій нації. І тоді відношення до багатьох проблем зміниться, бо поступово зникне корисливе питання «А що мені за це буде?!». Що буде?! Жити краще будемо, розбудовувати державу не лише для себе, але й для своїх дітей, онуків. Згадаємо чудовий вислів Д.Байрона щодо патріотизму: «Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може!». Бо – це найкраще та найщиріше почуття!

Саме любов до своєї країни – джерело духовних сил усіх верств населення України. Бути патріотом означає всіма силами бажати своїм землякам та державі процвітання! Це не означає негативного відношення до інших народів та бажання їм зла, а опікування своїм народом! Ці щирі відчуття здатні розвивати Україну, стати двигуном прогресу.

З таким відношенням до своєї землі зникне необхідність «уривати» лише для себе, але й розуміти сусіда, колегу.

Патріотичне виховання молоді відіграє особливо важливу роль, оскільки воно є основою української національної ідеї. Виховання патріота – клопіткий консолідований процес, який є важілем державної політики, адже основним мірилом патріотизму є ставлення громадянина до становлення державності.

Та на жаль у вищій владі завжди знайдуться особи, що намагаються зруйнувати та зламати сильний дух патріотизму заради переслідування власних інтересів, візьмемо до прикладу хоча б міфічну ворожнечу між Сходом та Заходом, яка сьогодні вже не доречна, бо кожен розуміє, що це штучно надуманий недалекоглядними політиками привід для маніпуляції голосами виборців в зручний для них передвиборчий період. Ні в якому разі не треба вважати російськомовного українця – не патріотом, бо немає значення з якого ми регіону, Східного чи Західного, ми – земляки, діти однієї країни і від нашого розуміння єднання і братерства залежить наше майбутнє.

Кожна людина може нести дух патріотизму, кожен патріот – це крок до свідомості нашої нації. Дуже часто для нашої рідної України звичайний громадянин робить більше ніж лідери партій знані на весь світ. Патріоти лідери - авторитетні люди в народі, вони є сила нації. Ці люди впевнено, без будь-яких проявів агресії передають свою думку іншим, при цьому вони ніколи не стануть кричати про свій патріотизм на кожному кроці — бо то вже фальшиве почуття.

Сьогодні українці, як пересічні так і можновладці мають спільний та єдиний шлях для досягнення мети, і цей шлях заснований на взаємоповазі, взаєморозумінні один до одного та моральності.

Анатолій Артемчук